Тема. Тарас Шевченко. «Як умру,то поховайте…» - твір, що єднає минуле,теперішнє і майбутнє. Історія його написання. Ідея єднання з рідною землею. мрія, про щасливе майбутнє свого народу, віра в нього.
1.Перевірка виконання домашнього
завдання
-«Тополя»
за жанром це ?
-Це
ліричний твір чи ліро-епічний? Чому?
-
Що характерне для балад? (гострий драматичний сюжет,метаморфоза)
-Чому
« Мені тринадцятий минало» автобіографічний твір? (автор згадує своє сирітське
дитинство)
-Чим
вразили ці твори?
Вам відомо, діти, що деякі твори Шевченка покладені на музику. А ще незаперечним є той факт, що багато простих українців у минулому вважали ці твори народними, до прикладу, пісню «Реве та стогне Дніпр широкий». Цей факт переконує нас у абсолютній любові Кобзаря до України, його вірності своїм патріотичним принципам.
Перш
за все, ми
маємо усвідомити для себе роль Шевченка-поета в процесі становлення української
держави і кожного українця зокрема.
Тому
пропоную спочатку прослухати музичний твір «Заповіт» у сучасному оранжуванні.
-Ваші
враження від виконання і оранжування?
-Чи
впорався сучасний виконавець з такою піснею, чи доніс до слухачів ідею?
3.
Словникова робота.
-Що означає слово заповіт? (Це взагалі прохання/звернення до третіх осіб (родичів, майбутніх нащадків, подеколи взагалі до представників якоїсь групи, нації тощо), найчастіше щодо належних цій особі матеріальних (подеколи нематеріальних) благ. )
-
Чому поет саме так назвав поезію? Які життєві причини сприяли цьому?
Свій знаменитий «Заповіт» Тарас
Шевченко написав 25 грудня 1845 р. в м. Переяславі під час важкої хвороби.
У
грудні 1845 р. Шевченко гостював на Переяславщині в поміщика-декабриста С. Н.
Самойлова. Тут він, застудившись, захворів. 24 грудня стан його різко погіршав
— запалення легенів. Самойлови, побоюючись ще гіршого, відправляють поета в Переяслав до
Козачковського. Тяжко було в дорозі, нелегше і по прибутті, хоч лікар-приятель
зробив усе можливе. Прийшла невесела думка, що це, може, останні години його
життя. Так не хотілося умирати, бо ж тільки почав по-справжньому жити. Але до
всього треба бути готовим. Якщо, отже, смерть, бо треба сказати людям останнє
слово. Нелюдськими зусиллями перемагаючи хворобу, якось підвівся і ослаблими
руками запалив свічку. На папір лягли перші такі страшні для молодої людини
слова:
Як умру, то поховайте
Мене…
4.Робота
з текстом.
Учні слухають,як поезію читає Богдан Ступка
-Хто
такий Б.С. Ступка? (Народний артист , відомий актор)
- Які фільми з участю Богдана Ступки вам відомі?
5. Виразно прочитайте текст (підручник с.81).
6. Перегляньте презентацію за посиланням. Запишіть тему поезії, ідею, художні засоби.
7. Розглянемо композицію твору.
За формою своєю «Заповіт» — монолог ліричного
героя. Він містить шість строф, котрі об’єднані попарно і тому утворюють ніби
три ступеня, три градації, кожна з яких має свою окрему провідну думку, свій
ритм і свою інтонацію. У той час усі вони об’єднані в одну гармонійну цілість.
Експозиція: «Як умру, то поховайте / … / На Вкраїні милій…»
Зав’язка: «Як понесе з України / Кров ворожу».
Кульмінація: «…Вставайте, / Кайдани порвіте».
Розв’язка: «І мене… / Не забудьте пом’янути / Незлим тихим словом».
8. Додатковий матеріал
"Заповіт" перекладено понад 50 мовами народів
світу. Тому і виникло таке народне прислів’я: «Шевченків «Заповіт» облетів
увесь світ».
Більш ніж знаменно, що на слова і мотив
«Заповіту» написано понад півсотні музикальних творів: кантати С. Людкевича і
Б. Лятошинського, хори М. Лисенка, В. Заремби, Г. Гладкого, М. Вербицького, О.
Кошиця, П. Демуцького, Г. Давидовського, І. Омельченка, С. Людкевича, Л.
Левицького, В. Барвінського, К. Стеценка, Я. Степового, Л. Ревуцького, О.
Александрова; симфонічну поему «Заповіт» написав Г. Глієр.
Мелодія «Заповіту», яку знає кожен в Україні і багато хто за її межами, належить полтавському вчителеві Гордію Павловичу Гладкому.
7. Домашнє завдання
1. Вивчіть «Заповіт» напам’ять. (Наступний урок виразного читання)
2. Виконайте тести (протягом уроку)
Немає коментарів:
Дописати коментар